Ворог подав цукерку – тягнеш за нею руку,
Душу за неї візьме, втратиш ім’я і честь,
Це – мишоловка, знай бо, схоче за неї штуку,
В колір, який захоче перефарбує шерсть.
Зваж усі «за» і «проти», Матері глянь у очі,
Добре подумай спершу: варте воно чи ні?
Смак ворожого трунку… Хтось свої дні і ночі
Ради таких, як ти – виклики кинув війні.
Вже не побачить сонця, навіть роси на квітці,
Буде пекти сирітство і материнський біль.
Ти не бери ворожу – стільки цукерок в світі!
Знову забрав у небо сина чийогось бій…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801175
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 29.07.2018
автор: Шостацька Людмила