Люби мене безгрішно, новорічно!
Люби, як гладиш квіти по весні!
Люби мене безхмарно і навічно!
Люби мене в зірках! Люби вві сні!..
Люби мене, коли палають крони,
Коли вогонь відблискує в очах,
Люби мене коли вітри, прокльони
Доносяться — і коло горла страх,
Як гостре лезо, прорізає шкіру, —
І відчуваєш всім єством протест.
Люби мене, коли втрачаєш віру,
Люби мене, коли ідеш на Хрест...
Люби мене, коли мене всі зрадять
І почорнять, скупають у золі!
Люби мене, коли любить не радять
І найрідніші люди на землі!
І серце неймовірний сумнів крає,
І сльози, немов зорями в траву...
Люби мене! Бо вже мене немає.
Я став тобою! Я в тобі живу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801046
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.07.2018
автор: Протоієрей Роман