Любить свою мову, любить її щиро.
До серця так лагідна, та до душі мила.
В радянські часи їй шлях не давали,
Буле і таке - що забороняли...
Але наша мова вільна як птиця.
Вона з клітки вирвалась ...
Міцна як криця - бажання моє на ній спілкуватися,
Любити із нею, чекати, бажати.
На жаль є ще люди цураються мову.
Куранти кремлівські не випадково
У мозку бажання вчити вбивали,
Щоб її рідненьку усі забували...
Але час іде -забулося то що було,
Будуємо світ свій , бо вільні ми люди.
Чекаємо змін та над ними працюємо,
Відроджуємо мову, поетів шануємо...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801034
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2018
автор: golden-get