Моє вікно дивиться у сад.
Там обродитись встигли вишні--
Й лиш глянцем виблискує фасад…
Вже й поруч вишенята пишні.
Зітхають яблуні від втоми,
Рум’янцем шаріються плоди.
Тримає козуб з гіпсу гномик —
Він з казки забрів торік сюди.
І сонце вишиває радість
На листі й гронах винограду.
Мережать бджоли пильну жвавість
Й летять із дому на леваду.
Голівками хитають квіти,
Їм легіт розчісує чуби…
В священнім сяйві свята літа
Зникають тіні прісної журби.
О світе! Люблю твою красу:
Рожевість ранків і свіч ночі,
І перламутру крапельки роси,
Й усе творіння твоїх зодчих!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801020
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.07.2018
автор: Valentyna_S