Не орками населена тюрма,
але і це не додає їй честі.
Душа істоти кожної – пітьма,
але немає чорної до смерті.
За ґратами, за стінами її,
на волі - заарканених не менше.
І судять їх і «наші», і свої,
яким кусати іншого не вперше.
Холоднокровно мацає змія
слабкі місця, аби вп’ястись у груди.
Чи це не ти, коли страждаю я,
і це не помічають добрі люди?
А що удієш, коли це юрма,
яку окупували зайди-обри.
Немає орків, але є ще кобри!
І я їх помічаю не дарма.
У мене криміналу ще нема,
але на те і є ще люди добрі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801000
Рубрика: Містика
дата надходження 27.07.2018
автор: I.Teрен