Виший мені, Мавочко, сорочку,
Бо моя матуся вже старенька.
Хай її під дубом у лісочку,
Виглядає ясний місяченько.
Виший так, щоб там було кохання,
Щоб пташки поліські в ній співали,
Щоб був захід і було світання,
Щоб твої вуста «Люблю!» шептали.
Використай ниточки волинські,
Поєднай льони, озера й небо…
Заклади в ній душу українську,
Ясне сонце - більшого не треба…
А ще, люба, викинь чорну нитку,
Досить горя на землі поліській.
В нас можливо біди тоді зникнуть
І ти вгодиш матінці старенькій.
Виший мені, Мавочко, сорочку,
Бо моя матуся вже старенька.
Хай її під дубом у лісочку,
Виглядає ясний місяченько.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800915
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2018
автор: Віталій Назарук