Зів'яв букет, поникли квіти
І відблиск у очах погас,
А я не можу зрозуміти,
Чи щось лишилось поміж нас...
Затихли страсті інтонацій,
Лишились спогади лише
І один одному овацій
Ми не даруємо уже.
Іще недавно так ділились
Своїми фібрами душі,
Тепер - неначе все наснилось,
Ніби торкнулись міражів.
Хотіли виростити милість,
Але байдужість поросла...
А я так вірила у щирість!
Я знов наївною була...
Ми так прокинулися різко,
Почувши відчуттів надлом -
Я ж думала, що будеш близько
І другим виростеш крилом.
Та охолов гарячий погляд,
Вже не пропалює наскрізь -
А я хотіла бути поряд,
Щоби разом летіти ввись...
Ніяк не можу я навчитись
Закрити серце на замок,
Щоб байдуже на світ дивитись...
Знов не засвоїла урок...
Серед примар матеріальних,
Де цінність - тридцять срібняків,
Душа - це рудимент печальний
Для всіх моральних бідняків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800833
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2018
автор: Vi.ola