Не падатиму, не стрілятиму, не гукатиму

Трава  і  вино
Трава  і  вино
Трава  і  вино
не  дозволяли
мені  відчувати
смертність  цієї  любові

трава  і  вино
трава  і  вино
трава  і  вино
нав’язували  мені
нове  відчуття
пам’яті

я  пам’ятатиму
усі
шаманські  пісні
я  пам’ятатиму
усі
доторки  вогню
до  своїх  скроней

та  там  не  буде
місця  тобі,
там  більше
ніколи  не  буде
місця  тобі

адже
ти  зрізала
naxuj
весь  цвіт
з  мого  серця

залишився
лише  мій
сміх,
сміх
сьомого
демона,
запакованого
в  ледь  видиму
посмішку

вона  гніздиться
відсутністю  страху
як  птах,  що
летить
вище  етеру

я  вже  на  ногах,
більше  не  падатиму
більше  не  стрілятиму
більше  не  гукатиму
по  тому
звуку,
що  застиг  і  зник,
коли  ти  втратила  в  мені
всіх  своїх  янголів

тепер  це  просто  пси,
які  мовчки  гниють,
як  грибниця
непочутого  бога.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800808
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.07.2018
автор: Immortal