***
І коли розітнеться небо
У тобі на мільйони хмар,
Десь вода шугоне проз греблю
І не встигне старий вівчар
Позбирати овець докупи,
Білововних дрібних овець.
І не зможе душа збагнути,
Що насправді настав кінець
Блискавицям і сніговіям
Над хатами і у полях.
Розтечуться у боки змії,
Залишаючи тільки страх
Перед першою німотою,
Перед першим густим дощем.
Розтривожений самотою,
Пробере тебе наскізь щем
За недертою сіттю неба,
Що давало снагу іти...
Рве життя, наче шмаття, греблю,
Онде біла овечка - ти.
25.07.18 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800629
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2018
автор: Леся Геник