Можливо, усе просто випадок
і знову із вікон хтось випаде;
хтось не знає, де діти мільйони,
а комусь — смітники і прокльони...
Хтось в Камазі, а хтось під Камазом;
хтось у часі, а хтось — поза часом…
Вона кривиться через прищика,
а десь там понесли небіжчика...
На аватарках ніби все супер,
а в реальності просто… Ну їх.
За нею стадами бігають —
вечеряють нею і снідають...
Вона змінює їх, як прокладки —
не людина важлива, а статки…
Та і нею також скористалися —
принцеси на петлях гойдалися...
А у хоспісі знову поповнення —
не життя, а одне задоволення;
Ковтають людей крематорії —
наш потяг зійшов із колії...
Заливайся щодня алкоголем,
чи всі сили віддай начальнику…
Ця країна просякнута болем —
знову дотик до тіла паяльником…
Розумні всі книги прочитані,
та по суті — нічого не змінено…
Не встигнеш назад озирнутися,
як тебе вже, по суті, замінено...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800600
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.07.2018
автор: Miha_Poetry