з нами знову щось не так:
не пливе світ під ногами,
навіть розум на місці-це знак,
наш спільний час прощається з нами.
він піде геть від нас
і повір,не зберемось до купи
прощавай,прощавай,прийде час,
і слова так й не видадуть губи
та в словах тих не буде натхнення та втіхи
бо втрачаємо ми те звено--
знову купимо не ті ліки,
вилікуватись нам,вочевидь,не дано.
знаєш,є же хвороби хронічні
вони дуже повільні й нудні:
знову болі ріжучі циклічні
знов судоми в ногах та спині
та насправді хвороба та лиш здається
і болі зовсім не головні і спинні
хвороби душі дістаються до серця
і здається,що хронічні і невиправні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800568
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2018
автор: t_korn_