Ох,літечко-літо,
яке ж ти чудове,
і птахи,і квіти,
і все загадкове...
Сонечко проміння Різнокольорове
своє розсіває, літечко буяє,
і дуже уміло все природа-фея
усе зігріває... красою вкриває...
Кущі і дерева
сповнені плодами,
а трава зелена
мрійливо дрімає...
А у полі жито Волошки у небо
квітне, половіє, розкривають вії,
й вітерець тихенько залюблені в літо,
понад житом віє... як небо синіють...
Пооддаль ромашки
вже розкрили вічки
і літечку-літу
кліпають,як свічки...
І жайвори в полі Із гнізд лелечата
лагідно співають, уже виглядають,
своїми піснями їх батьки лелеки
літо прославляють... літати навчають...
Бо літечку-літу
скоро кінець буде,
лелеки й їх діти
відлітати будуть...
А люди працюють Кожному на себе
на дачах і в полі, надіятись треба,
все заготовляють не вести дебати,
для сім"ї доволі... а про сім"ю дбати
Бо ж звикла держава,
за людей не дбати,
хоч не має права,
про них забувати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800523
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.07.2018
автор: геометрія