Рівноапостольній княгині Ользі і
Валерію Шевчуку, християнину-древлянину, в
божественнім чутті радості
присвячується
І перейти могла
наче — місток:
строга, сувора, зрима.
Ворог вечірній втікав —
з кісток! —
в серці —
Христа отримала!!
В лісі — хитрий
мигаючий струм!
Царськи-нецарський — вечірній...
вмру — не вмру
сльозу утру
спрага Христа —
дочірня!
Та нема й слова «вор»!
зримо — незримо
зрима — незрима
сядеш на люблений
та незримий завор*?
Що оце — скипетр
чи рима?!
Пані є гарна?
Пан є кругляк?
Звідки є двері?
й звідки хто в двері?
так от ногами...
нас із ногами
мучать небо й земля —
крізь двері трасуючих піонерів!!
Говориш все ж з корабля?
24.07.2015
свято великої рівноапостольної княгині Ольги
* - тин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800521
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.07.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович