Зачерпнув володар-місяць
ківшиком у річці зорі.
Та й милується мисливець,
гойдається на просторі,
де вербички молоденькі
розплітали свої коси
в річці-дзеркалі, раденькі,
ніжки намочили босі.
— Де моя кохана, місяць?
Де голубка білокрила?
Підкажи мені, не смійся,
в тобі ж є таємна сила!
Я її у снах побачив
(на війні вони короткі).
Так наснилася, неначе
цілував уста солодкі.
— Де мій сокіл ясноокий,
суджений мені єдиний?
Полетів невже далеко?..
Подивися, місяць милий,
зазирни туди, де небо
спалахами забарвиться,
де зірок не видно ніби,
там забули народиться.
У солодких снах дівочих
бачу вкотре свою долю.
Відчуваю, що пророчі, —
разом бути нам з тобою.
— Зачекай мене, лебідка,
як чекає рідна мати.
Полечу назустріч швидко,
щоби міцно обійняти.
Лиш в країні нашій лихо,
як і сотні років тому.
Налетіли чорні грифи,
відсікли шляхи додому.
Та не буде їм пощади,
"визволителям народів".
Стоїмо життя заради
проти їхніх "буків", "градів".
— Ти, мій лицарю хоробрий!
З вами правда, з вами сила.
Он, дивись — ясніє обрій,
Я Богів наших молила!
Місяць вислухав уважно
двох сердець переговори
та й з'єднав їх непомітно,
щоб шляхи вказали зорі.
Таки є таємна сила...
Таня СВІТЛА
06.2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800511
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2018
автор: Таня Світла