А дощ пустує за вікном, мов залицяється,
Постука в шибку й починає сльози лить.
А тут вогонь горить, чи тільки розгорається,
Бо серцю знову хочеться любить.
Краплини падають з небес, намов цілуються,
І їм той жар, який у серці, не згасить.
Бо дві душі, немов у юності милуються,
Бо це прийшла їх вимріяна мить.
Нехай дощі, навперемішку, з зливами,
Бушують невгамовно під вікном.
А ми з Тобою будемо щасливими.
Бо як же добре й любо нам обом.
23.07.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800434
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2018
автор: Валентина Рубан