Дивлюсь у небо синєє
і бачу там зорю...
З моєю Україною
розмову поведу...
Землі своєї рідної
я подихи ловлю...
Зізнаюсь Україні я,
що я її люблю...
Її степи безкраїї
і неба синяву...
І ненькою я рідною
Вкраїну я зову...
Красою її й піснею
захоплююся я,
звитягою і величчю
наповнююся я...
І хутори,і селища,
і села, і міста...
І смуток і веселощі,
й земля її свята...
Не можна не любить її,
вона навік моя...
Країна- Українонька,
для мене,як зоря...
Для неї я стараюся,
і нею дорожу...
І ще не раз зізнаюся,
що нею я живу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800391
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.07.2018
автор: геометрія