Стомлена, скривджена…

Стомлена,  скривджена,  в  куцому  вбрáнні,
Ледь  похилившись,  так  сумно  стоїть,
Десь  при  дорозі  околиці  щастя,
Втративши  радість,  забувши  про  сміх,
Моя  і  твоя,  мій  брате,  країна
Й  дивиться  ніжно,  ховає  в  очах,
Крапельки  сліз  та  останню  надію,
Господа  молить  пробачити  нас,
Шепче  тихенько,  смиренно  благає:
"Боже,  мій  милий...  Не  сердься,  прости...
Вибач  їм,  прошу...  Що  творять,  не  знають...
Ти  ж  пошкодуй  їх...  Гріхи  відпусти..."

Стомлена,  скривджена,  в  куцому  вбрáнні,
А  у  очах  все  ж  надія  бринить...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800338
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.07.2018
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ