Ти знаєш, а море танцює
І хвилі кружляють у вальсі
Щемливо це душу хвилює,
Думки розчиняються в часі...
Ти знаєш, а море співає
Із мушлями, як в унісоні,
Воно, мабуть, тужить й чекає
Когось на земному кордоні...
Ти знаєш, а море сміється
Так щиро і так веселково,
Медуза на берег приб'ється
Цікаво і так загадково...
Ти знаєш, а море теж плаче
Тоді коли шторм й урагани,
Тому і солоне, неначе
Хтось сіль вже насипав на рану...
Ти знаєш, а море кохає,
Назавжди закохане в сонце,
Щоранку його зустрічає,
Як я, крізь маленьке віконце...
Ти знаєш, воно обіймає
Ласкаво, турботливо й ніжно,
Як мати дитя пригортає,
Коли у душі пора сніжна...
Ти знаєш, а море сумуєш
Воно наче сильне й безстрашне,
Та сум також в ньому панує,
Життя не завжди ж бо прекрасне...
Ти знаєш, а море не зрадить,
Усі таємниці ховає,
Можливо, всьому не зарадить,
Та смуток із серця змиває...
Ти знаєш, а я повернуся,
Приїду до давнього друга,
Хто хвилі хоч раз доторкнувся
Із серця змивається туга...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800303
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.07.2018
автор: Кароліна Дар