Вікна її вже навік залишаться темними.
Потяг знайомих облич поглинає туман.
Коли немає нікого, не потрібно ховати погляду,
Коли залишилась сама, то ніхто не обробить ран.
А мама боялась, що Вона вийде рано заміж,
Цигарки у шістнадцять, гучні друзі й перший концерт.
Вона знала, що для шлюбу й дорослості років мало.
Вчасно бувають лиш зломи хвороб та смерть.
Виставлена на продаж маленька тиха квартира.
Амбали-колектори, опустивши очі, п'ють з Нею чай.
Коли медицина зраджує, то більшість пірнають в віру.
Вона собі знає: на подібне часу не витрачай.
Хай думають, що стала столичною сукою.
Вона покінчила стосунки з ріднею й знайомцями.
Холод нічної кухні навіює думки мукою.
Що мама її любить, що він би її не кинув ніколи.
Що Вона б могла співати під його гру на гітарі й гратись його дредами,
Мов маленьке кошеня сонячним промінням.
Та зараз ввімкне газові конфорки й буде грітись,
А сусіди за стіною чутимуть її голосіння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800288
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 22.07.2018
автор: Муркотик