Від радості не знав де маю дітись,
Коли на білий танець запросила,
Побачив і не зміг, щоб не влюбитись,
Вона мане відразу полонила.
Мені легенько протягнула руки,
При доторку мене пробило током.
Не знав тоді, які ж то будуть муки,
Вони з тих пір приходять рік за роком.
Вона - магніт: притягне і відпустить,
Стежку до неї я ж не забуваю.
Надію дасть, а потім в лід опустить,
Та добре знає, що її кохаю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800224
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2018
автор: Віталій Назарук