Ненавиджу... усіх і все
Забуду, розібю, помре
Тепло душі, яке й так мертве.
Впаде у прірву зітканих ночей
Із ниток смутку. Вплетено в косу
Холодний подих, дотик, погляд.
Вінок приніс мертвець. Чому?
І навіщо назначати вічний догляд
За людиною, що не любила світ,
Людей, бій серця і тепло,
Що линуло нізвідки. Ось і плід:
Вона давно померла. Всеодно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=80013
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.06.2008
автор: СтЕрФФочКа