Десятий поверх…там колись я жив
Спостерігав з маленького балкона
Як розбігались лінії дахів
Слухав мелодії Софіївського дзвона.
Дитинство пролетіло як та мить
Навчання,іститут ,робота…
Там я зумів тебе зустріть
Було кохання як висока нота.
Батьки залишились-ми переїхали в село
За звичним високим парканом
У колі не міських турбот
Свіжим повітрям лікували рани.
Я піднімаюсь сходами в той дім
Ліфт не працює, навкруг нові обличчя
Наша квартира продана з усім
Час зовсім іншим миттєвості відлічить.
Старенькі тато й мама з нами у селі
Чим можуть тим допомагають
Десятий поверх…не відірватись від землі
І тільки спогади в нас свої крила мають.
18.07.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800109
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.07.2018
автор: wanatol