Знову повертаюсь в нікуди,
Розмиває дощ твої сліди.
Ніч ховає сум, мою печаль,
Загортає плечі ніжно в шаль.
А думки у Всесвіт десь летять,
Там далекі зорі мерехтять,
Понесуть на крилах їх вітри,
Розіб'ються, упадуть згори...
Вітер стих і дощ уже скінчивсь,
Він з грозою мирно розлучивсь.
Та понесли хмари десь у даль,
Тихий сум і в нікуди печаль...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800015
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2018
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)