А карусель буття кружля, як завше:
Минає липень тихою ходою,
У цвіт і плід землицю–матір вбравши…
Спливає ласка літня за водою.
Свята зелені щедро від’яріли
Сяйного літа зелом буйнолистим,
І благодаттю стиглості і сили –
Сузір’я-грона в небесах пречистих.
Стікало літо бурштином в озера,
Жита плекало і косило трави;
На сонячно-барвистому пленері
Виводило ромашкові отави.
Жагою спрагло-юною палало,
Вмивалося небесними сльозами –
Аж папороть розквітла на Купала,
Аби відкритись дивними скарбами.
Ось маковий, і яблучний, і хлібний
Гряде нам Спас серпневими стежками –
Людського духу скарб одвічний, рідний,
А нині липень сіється дощами…
Та карусель стрімка кружляє-грає,
Літа за літом промина барвисті…
Не зупиню, не стишу, не вблагаю -
Волошкою розквітну в полі чистім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799964
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.07.2018
автор: Світла (Імашева Світлана)