"Мій потяг їде серед степу"

Мій  потяг  їде  серед  степу,
І  тільки  стук  коліс  у  тишині,
А  за  вікном,  у  вишині,  далеко
Живуть  поодинокії  зірки.

Без  тебе  жить  на  світі  я  неможу,
Та  доля  розлучає  знов  і  знов.
І  я  бере  з  собою  у  дорогу
Про  тебе  пам'ять  і  свою  любов.

Я  свої  мрії  в  небо  відпускаю,
Нехай  летять  крізь  простір,  через  час.
І  хай  у  небі  зірка  не  згорає,
Яка  коханням  поєднала  нас.

Пройдуть  літа,  минуть  роки
І  ми  зустрінемось  с  тобою.
У  небі  загоряться  знов  зірки
І  лиш  одна  світитиме  журбою.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=79994
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.06.2008
автор: Т. Шеремета