Мій потяг їде серед степу,
І тільки стук коліс у тишині,
А за вікном, у вишині, далеко
Живуть поодинокії зірки.
Без тебе жить на світі я неможу,
Та доля розлучає знов і знов.
І я бере з собою у дорогу
Про тебе пам'ять і свою любов.
Я свої мрії в небо відпускаю,
Нехай летять крізь простір, через час.
І хай у небі зірка не згорає,
Яка коханням поєднала нас.
Пройдуть літа, минуть роки
І ми зустрінемось с тобою.
У небі загоряться знов зірки
І лиш одна світитиме журбою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=79994
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.06.2008
автор: Т. Шеремета