Наше з тобою кохання…
Народилося як нічна зірка,
Наповнювалося як збірка
Нечуваними віршами,
Цілунками і словами.
Співало наче сопілка
І дріботіло дощами
Наше з тобою кохання…
Наше з тобою бажання…
Палало, тремтіло, горіло.
Безмежно і ніжно зігріло
Тіла і маленькі душі.
На присмак було мов груші,
Що жовто і соковито
Нам смакували дуже…
Наше з тобою бажання…
Наше з тобою змагання…
За першість нової ноти,
За всі слова напроти.
Про місце жінок на світі,
Про чоловічі миті.
Про статність, минулі цноти,
Про склянки нами розбиті…
Наше з тобою змагання…
Наше з тобою прощання…
І сльози ночами відверті,
Мовчанки німі, уперті.
і відчай, що все минуло,
Бажання, що десь заснуло.
Слова про кохання безсмертні
І щастя, що десь майнуло…
Наше з тобою прощання…
Наше з тобою кохання…
Наше з тобою бажання…
Тихе крізь пристрасть зітхання,
Щастям в житті сподівання…
Наші з тобою вагання
І непотрібні змагання…
Щось і для чогось чекання
І під кінець… розтавання…
Так відбирають звучання
В пісні, що пише кохання…
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799895
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2018
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко