3. . Ліна Костенко. Вірші про кохання (переклад російською)

 ***

Очима  ти  сказав  мені:  люблю.
Душа  складала  свій  тяжкий  екзамен.
Мов  тихий  дзвін  гірського  кришталю,
несказане  лишилось  несказанним.

Життя  ішло,  минуло  той  перон.
гукала  тиша  рупором  вокзальним.
Багато  слів  написано  пером.
Несказане  лишилось  несказанним.

Світали  ночі,  вечоріли  дні.
Не  раз  хитнула  доля  терезами.
Слова  як  сонце  сходили  в  мені.
Несказане  лишилось  несказанним.


 ***
 
Глазами  ты  признался  мне:  люблю.
Душе  предстало  сложный  сдать  экзамен.
Вдруг  тихий  звон  скользнул  по  хрусталю  
Невысказанным  чем-то,  несказанным.  
 
Бежала  жизнь,  минуя  тот  перрон,
Тишь  окликала  рупором  вокзальным.  
Хоть  много  слов  написано  пером,
Несказанное  стало  несказанным.

В  ночной  заре,  при  угасанье  дней  
Не  раз  судьба  качала,  как  весами.
Слова  лучами  множились  во  мне.
Но  скрыта  недосказанность  словами.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799894
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 19.07.2018
автор: Борисовна