Розплітав я коханній в тихий вечір косу,
Зорі падали ранні і збирали росу.
Мов озерця ті очі, шепотіли уста,
Були світлими ночі і щасливі літа.
Посміхалась кохана наче яблуні цвіт,
Ніжне личко рум'яне, задивляється світ.
У нічну прохолоду гріло тіло її,
Не було назад броду лиш пісні солов'їв.
Залетіли у душу і понесли в політ,
Почуття що зворушать і залишиться слід.
Відбиваючи ритми то гучні, то сумні,
Серце цвітом розквітне і поллються пісні.
Вип'єм разом з тобою чародійний напій,
Будем дякувать долі і за здійснення мрій.
І з під ніг утікати, буде наших земля,
Мій єдиний у світі - я єдина твоя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799766
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2018
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)