В вечірнім небі зіронька самотньо
З – за хмари несміливо вигляда.
Спостерігає, як воно природно,
Літа летять, як весняна вода.
Іде життя нестримною ходою,
Ніхто його не в змозі зупинить.
Ще ніби вчора була зовсім молодою,
Сьогодні – літа догорає вже остання мить.
Але й у осені хороша є погода,
Знайти принади можна й у зими.
Діждуся, бабиного літа, я не горда,
І вже тоді зустрінемося ми.
16.07.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799696
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2018
автор: Валентина Рубан