На диво, небо не заходиться плачем
І хмари симпатичні, а не клапті.
Це сонце з полудня вмивається дощем--
І падають донизу жовті краплі.
Асфальт на набережні ли́сніє, як скло,
Суде́нце на ставі лякає хвилі.
Щаслива юна пара всім дощам на зло
Блукає босоніж, без парасолі.
Їм змоклий наскрізь одяг пристає до тіл,
Волосся пасма липнуть до обличчя.
...Вода зі сходів булькотить на діл,
Мелодію дощу під ніс мугиче.
Липневий дощ сліпий. Захоплення в очах…
Веселка підбирає щастю барви.
Тримає небо сонце чисте на плечах,
І гамір підняли пташині барди.
Вода із піною штурмує парапет,
І корабель вертає до причалу.
А літній дощ сліпий, як визнаний поет,
Кохання знов чиєсь стрічає шалом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799680
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.07.2018
автор: Valentyna_S