Ні, не ненавиджу російських матерів,
Народжувала кожна не для того,
В степу донецькім щоб синок її поліг,
І Боже борони щоб вбив такого ж.
Я не ненавиджу нещасний той народ:
Хлептав він горе, п’є його і нині.
То ж не збагну, чому чужі слова про спорт
Кілком засіли і сторчать у спинІ:
«Футбол дивилася, як був чемпіонат
І вболівала, перше за Росію».
Я знаю, там живе її єдиний брат.
Її чуттів, своїх – не розумію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799653
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.07.2018
автор: Пісаренчиха