Дев'яності... Було...Було...
Держава дозволила
селянину придбати коня...
Де його взяти?
Та в умираючому ж колгоспi,-
скаже хтось.
Але колгосповi чомусь рiднiша
живодерня…
Покiрний погляд, збитi спини,
Гнiдий, мишастий та рябий...
Везуть, везуть з села машини
У мiсто коней на забiй.
В селi вони жили як люди -
В трудi, в багнюцi, в матюках.
Лиш дiд Степан, - помер з простуди,-
Мав жалiсть в жилавих руках.
Та ще в сiм'ї Грицька Забiли
У снах купали коней тих,
Орали лан, снопи возили,
Лоша́ток холили малих.
Степан... Грицько... Сільські трудяги...
За що Вас так,- Сибір, тайга...
За ріки поту?.. Зуд наснаги?-
Земля була їм дорога́...
Тож не попали до людини
Гнiдий, мишастий та рябий...
Везуть, везуть, везуть машини
Останнiх коней на забiй...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799647
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.07.2018
автор: Янош Бусел