* * *
Те все було давно,
Час історію знов перепише.
Миготить ніби кадри в кіно
Те минуле, що нас не залишить.
Як стогнала земля від прибулих тих знайд-яничарів.
Як палали пшеничні поля
І залишився слід лиш кривавий.
Як кайдани кували на нас,
Не лиш руки, серця полонити.
Та в житті так буває не раз,
Лише час зможе всіх розсудити.
І корона нарешті впаде,
Хто хотів панувати над світом.
Довгождана та воля прийде
І розквітне небаченим цвітом.
Вставай, Україно, з колін,
Час настав новий світ будувати
І складемо низенький уклін,
Хто за тебе в борні був завзятим.
Час рівняє могили,
Час загубить і їх імена.
В інший світ відійшли, щоб ми жили
І любов залишилась земна.
Стяги в небі нехай майорать
Над землею, що волю здобула.
І пісні, мов лелеки, летять
До небес, звідки воля прибула.
7-11.08.2016 (Михайло Чир)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799627
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.07.2018
автор: Михайло Чир