Десь там за вікном проливні ллють дощі,
Кінчається літо, в душі вітражі.
Виглянуть промені, ніжні цілунки,
В літньому гомоні ще візерунки.
Торкнуся рукою до шибки вікна
І лист напишу та напевно дарма...
Розмокне в дорозі він, зникне з стежі,
Залишуться лише одні міражі.
Взяв дощ до рук скрипку і гучно заграв,
Хотів звеселити та сум мене взяв.
Згадалися теплі, щасливії дні
І лагідні дотики літо твої.
Ти літо прошу, не кидай нас, зажди,
Для мене ти любе й кохане завжди.
З тобою ми в подорож знову підем,
Листа, що в дорозі згубивсь віднайдем.
Я вітра попрошу, щоб лист той зберіг,
А осінь його принесе на поріг.
Легенько розгорне, щоб ти прочитав
І звістку про себе мені надіслав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799624
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2018
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)