Золотиться хліб у чистім полі,
Хвилею розбігся вдалину .
Наче вітер вирвався на волю,
Гонить мою долю молоду.
Пр: Волинянко, з карими очима,
Доленько моя, на рушнику.
Ти мене давно уже навчила,
Не ступати двічі у ріку.
І чому тебе я не послухав,
Серце носить біль і дотепер.
Наче хтось шепнув мені на вухо,
Я ж удруге мало не помер.
Пр.
Та повір ввійду я в річку знову,
Поки серце береже любов.
Я зустрів тебе невипадково,
Ти хвилюєш і донині кров.
Пр.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799592
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2018
автор: Віталій Назарук