Коли її чекаю, оживаю
і серце б’ється, і пульсує кров,
і лірою душа моя співає,
і сила духу оживає знов.
І сумно [i]аж за край[/i], коли немає,
неначе я за іншою пішов
стежиною утраченого раю,
де на землі кінчається любов.
Але й тоді лишається надія,
і віра є, що не покине мрія,
і не одна чекає ще весна.
Якою б не була моя дорога,
усе одно єдиною у Бога
мелодією слова є вона.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799586
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 17.07.2018
автор: I.Teрен