Ця літня ніч, з тепла у прохолоду.
О ця краса, з світанків й до зорі.
Ловлю очима незбагненну вроду,
Навіть вночі, як світять ліхтарі.
Якось отак: знемога і безсилля...
Одне і теж. І так ціленький вік!
Іду землею вільна і невільна,
Лиш біг років не припиняє лік.
А я у ньому лиш звичайна жінка.
Вершити долю не людська рука.
Минає день, мов вишита сторінка,
У віршах ніч тихесенько зника.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799443
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.07.2018
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА