Бурлить океан,ми риби стихії,
нас голосом манить по течії.
Бурлить у душі,ми зразу як звірі,
вся злість наліпає на шкірі.
Тваринні інстинкти,під маскою Бога,
сотні практик,сотні методик.
Ти віриш у те й все шукаєш дорогу,
знаходиш все нове значення слова.
Кохання у тому й у тому ,утома,
немає поняття одного.
Немає тут твого й немає чужого,
планета належить усьому.
Не буде і радості без кривди від болю,
І цінності не буде без втрати.
Якщо получати все можна без бою,
й не потрібно за щось помирати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799403
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.07.2018
автор: V1TaL1o