[b][i]Липневий дощ, попри біду і лихо,
В калюжі кинув листя-якорі.
І так спокійно, так нестерпно тихо.
І так прекрасно в нашому дворі.
Сентиментальність неба сірі площі
Й будівель давню, давню сивину,
В сльозах небесних з радістю полоще,
Немов відлига - пролісок й весну.
Приємна хвиля на засмагу сонця,
На поріділу хлюпнула юрбу.
Й з'явилося в спітнілому віконці,
Від пальчика дитяче: "I love you".
А нижче: "Бог, тролейбусів рогатих,
Верни на мирні вулиць манівці ".
І падав дощ, а землю, мов плакати,
Розписували зривів олівці.
[/i][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799384
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.07.2018
автор: Лілея1