Яка красива вийшла в нас розмова,
Як про життя з Тобою говорили…
То, мабуть, була самого серця мова,
Бо ми з пів слова все те розуміли
Чому життя нам підставля « підніжки»?
Чому ми в цьому світі щось шукаєм?
Живем і не погоджуємося на «трішки»,
Ми хочем ВСЕ і «все» те ми чекаєм..
Любові хочеться красивої, земної,
Такої, щоб аж перехоплювало дух.
Бо серце вистраждане у пекельнім зної
Не хоче, не витримує розлук.
Воно тріпоче в грудях і до когось рветься,
А руки стільки ніжності несуть.
Ну,де ще одиноке таке серце б»ється?
Далеко? Близько? А чи в цьому суть?
У почуття – кордони на розпашку,
І віз ніяких не потрібно відкривать.
І щоб вгадать, не варто рвать ромашку,
Треба любов відчуть, і в відповідь – кохать.
14.07.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799350
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2018
автор: Валентина Рубан