Все від спеки запеклося,
Аж кричить: "Дощу! Дощу!"
Та по небу розбрелися
Хмари білі і пусті...
І поля,й ліси, й діброви,-
Ждуть, не діждуться дощу...
Люди небо й хмари просять,
Несуть каші і борщі:
"Іди,іди, дощику,
Ми зварили борщику,
Тобі каша, тобі й борщ,
Щоб пішов нарешті дощ!"
Враз покрився простір млою,
Рвонув вітер навкруги,
Темні хмари заступили
Сонця промені палкі.
Прохолода із-за лісу
Потягнулась й від ріки,
А у небі стоголосо
Загриміли громаки....
І густа дощу завіса
Ливнем впала на поля,
Все навколо заіскрилось,
Спрагла вмилася земля...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799286
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.07.2018
автор: геометрія