Самотні айсберги руйнують тишу
Крихкого світу, що живе у мріях.
Для відпочинку часу не залишить
Життя жорстоке, що нічого не посіє.
Розкажуть навесні казки прийдешнім,
Зимові сни сприйматимуть за правду.
Тендітні привиди дітей небесних
Прощаються з родиною назавжди.
Зворотний шлях для втечі не підходить,
Піском розмитий, прагне порятунку.
Вітрам бажань не вистачає льоду,
Щоб малювати щастя візерунки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799200
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2018
автор: Юлія Рябенко