У селі в якийсь там день
Піп зустрів Івана
Й каже: «Ваня, шо за хрєнь,
Як це ти – не п’яний?
Я ж тебе кадилом бив
І ганяв по церкві
Тільки щоби ти не пив,
Але ж ти упертий!»
Ваня каже: «Ой, Василь!»
Й чухає макітру.
«На одному із весіль
Я влупив півлітра.
Тут до мене підкотила
Цікавезна пані,
Сама гарна, як кобила,
Й грає на баяні.
Каже: «Ну пішли кущами
Видивляться кіна»
Каже: «Ваня, пригощаю,
Пий шо хоч, людино».
Я ту пані, значить, вивів,
В чигирі й кропиву.
Взяв баян звичайно ж. Синій.
Щоби ставить пиво.
Пили, значить, ми немало –
До потєрі мови.
Ну, сам знаєш, як то стало –
Захотів любові.
Я на неї – вона з виском –
«Кобелина п’яна!»
Як тульне мене по писку
Синім тим баяном!
Я прозрів, роззувши очі,
Й стало мені сумно.
Бо я зп’яна серед ночі
Приставав до кума.
Так от знаєш, пить ще більше
Після того хтілось.
Краще б ти мене сильніше
Торохнув кадилом.
Від горілки, спаси боже,
Відвело по п’яні.
…Бо ж у нас багато хто ще
Грає на баяні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799133
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 13.07.2018
автор: Кот Єльпітіфор