Ми зустрілись з тобою нежданно,
Не чекаючи зовсім цього,
Перша зустріч - вона ж і остання
Залишила нам біль і тепло...
Пестив груди Твої до безтями,
Говорив найніжніші слова,
Ліжко плавно хиталось під нами,
Мовчки слухала стогін стіна.
Мій язик, наче мамині руки,
Ніжно тілом твоїм мандрував,
Готувалися ми до розлуки,
Час жорстокий нас вже підганяв.
І тремтіння, і сльози щасливі
Бачив я на обличчі твоїм,
Хай недовго, та ти, моя мила
Володіла всім тілом моїм.
Ти робила з ним все, що хотіла.
Я віддався тобі, я чекав.
Ось і мить довгожданна наспіла -
В твоїм лоні мій живчик пропав.
Ти здригнулася, наче від болю,
Але дрож цю не біль спричинив -
До блаженства дійшли ми з тобою,
Сік кохання нас рясно зросив...
Ти лежала, заплющивши очі,
Пестив ніжно я личко твоє,
Цілував це прекрасне волосся,
І благав залиши́тися ще.
Але час не шкодує нікого.
Ти зібралася, й тихо пішла,
Не лишивши мені дорогого
Життєдайного свого тепла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799132
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 13.07.2018
автор: Славко Дружбич