Вже хмари давно зникли з неба,
Від спраги завмерла земля,
Сумують кущі і дерева,
А сонце моргає здаля...
Змарніли засмучені квіти,
Притишено сохне трава,
Вершин досягло уже літо,
У розпалі в полі жнива.
Знеможені птахи притихли,
Лиш оси і бджоли гудуть,
Вітри заворожено зникли,-
Це літа сьогднішня суть...
Від спеки вже стало нестерпно,
(Дощі десь усе ж таки йдуть),
Не може так бути безмежно,
Бо вчасно дощів усі ждуть...
По-всякому влітку буває,
Та все ж це чудова пора,
Природа наснаги чекає,-
Дощу і тепла, і добра...
Отож ми і просимо небо,
І молимось Богу щодня:
-Порадуй дощами де треба,
Чекає природа й земля....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798927
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.07.2018
автор: геометрія