Простяглися поля із хлібами,
Обвисає налите зерно.
Повертаюсь сьогодні до мами,
Поспішаю у рідне село.
- Як же ти поживаєш, матусю,
Виглядала, напевно, мене?
Cподівалась, що я повернуся
І що лихо мене обмине.
Ні, забути свою батьківщину
Не могла я в чужій стороні,
Повернутись скоріш до родини
Повсякчас так хотілось мені.
Як в дитинстві, схилити голівку
На твоє вже похиле плече,
Розмовляти про нашу домівку
І про те, що душа береже.
Богу дякую, рідна матусю,
Що застану живою тебе.
До натруджених рук прихилюся,
Не залишу ніколи тепер.
Бо миліше нічого немає,
Як вкраїнська моя сторона,
Де матуся рідненька чекає
І калина, що біля вікна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798907
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2018
автор: Ольга Калина