Життя давно покрилося туманом,
Лише юначе серце ще у грудях.
Я знову сам стрічаю кожен ранок,
Бо мене зранку вже давно не будять.
Перше проміння осліпляє очі,
Лице немите покривають сльози.
А серце ще кохання зранку хоче,
Замість кохання в серці лише грози.
Живеш лише тоді, коли кохаєш,
Про це поети мають розповісти…
Коли є крила, ти тоді літаєш,
І ружами душа може розцвісти…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798900
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2018
автор: Віталій Назарук