Сніг летить під колеса,
Нас чекають у «домі»,
Де «калина червона»
Круглорічно цвіте.
Тут лісисте Полісся,
Що зніме із нас втому.
Білий сніг по дорозі
Наче доля – мете…
Ця « Червона калина»
Нас освятить водою,
Заспівають у лісі
Золоті промінці.
А я пазли складаю,
Щоб побути з тобою,
Це все видно, кохана,
На моєму лиці.
Час пройде і можливо,
Долі нас об’єднають.
Я тепло своє, люба,
Твому серцю віддам.
Я люблю, тебе, рідна,
Я безмежно кохаю…
Ще колись ми з тобою,
Побудуємо храм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798653
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2018
автор: Віталій Назарук