Неділя... Світає... Я вийшовши з хати,
З батьківської милої, рідної хати,
Вступаю, у літа ранковії роси,
Іду по траві, ледь одітий і босий,
Вдихаю... Ні, п'ю і від щастя хмелію,
Повітря духмяного ранішню свіжість,
Всміхаючись сонцю, до вітру горнуся,
Проміння ловлю у долоні й боюся
Сполохати птаха, в його щебетанні,
Що піснею лине палкого кохання,
У висі осяяну, ніжну блакить,
Там ластівка звідкись додому летить,
До мого батьківського, рідного дому,
Чаруюсь... Любуюсь... А серденько моє,
Колотить у грудях і наче щемить,
І хочеться так, зупинити цю мить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798518
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.07.2018
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ