Внучата мої, внучата,
Коріння у нас одне…
Від прадіда і до тата,
Дубочками ростете.
Дивлюсь на маленькі ручки,
Дивлюсь і не надивлюсь.
Ростіть козаками, внучки,
У вуса бурчить дідусь.
Я внуками колись марив,
Пролинули вже роки,
Вони ж бо летять, як хмари -
Внучата вже козаки…
Дід навіть ходу притишив,
Щоб кожен з вас ріс, як дуб…
Я вам на чолі залишив
Відбиток дідівських губ.
Ви, внученьки, пам’ятайте,
Живий є у вас дідусь.
Скоріше ви виростайте -
Ще правнуків я діждусь…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798502
Рубрика: Присвячення
дата надходження 08.07.2018
автор: Віталій Назарук